Анотація. В даній роботі проведено аналіз сучасних дидактичних
принципів використання інноваційних освітніх технологій у підготовці майбутнього
вчителя, була здійснена спроба
систематизації принципів застосування інноваційних технологій.
Ключові слова: дидактичні принципи, інноваційні освітні технології,
інформаційно-комунікаційні технології, педагогічні технології, сфера освіти.
Постановка проблеми. Сучасний етап історичного розвитку характеризується активним поширенням
таких процесів як глобалізація та регіоналізація. Вони знаходять вияв у всіх
сферах життя суспільства. Не залишається осторонь й освітня галузь. Адже
адекватне реагування на зміни в політиці й економіці держави неможливе без
підготовки фахівців, які зможуть конкурувати на ринку праці та почувати себе
комфортно та захищено в умовах нових світових реалій. У зв’язку з цим особливої
актуальності набуває запровадження інноваційних освітніх технологій, що
дозволяють якісно впливати на навчальний процес.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окреслена проблема, враховуючи її соціальну значущість та
багатовекторність, інтенсивно обговорюється в широких наукових колах. У контексті
нашого дослідження окремі питання щодо основ, змісту та особливостей
застосування інноваційних технологій в освіті висвітлені в працях
Н. Бондарчука й О. Булейко [1], М. Кадемії [4],
М. Петрушової [6]. Розглядаючи
загальні тенденції сучасних класифікацій дидактичних принципів, автор спиралася
на роботи В. Галузяка [2], М. Гарунова [3], І. Малафіїк [5],
Т. Рейзенкінд [7].
Метою цієї статті є
спроба систематизації та аналізу сучасних дидактичних принципів використання
інноваційних освітніх технологій для підготовки майбутнього вчителя.
Виклад
основного матеріалу. Сьогодні практично
всі інновації в системі освіти безпосередньо пов’язані з її оновленням. Процеси
реформування охоплюють не лише змістову складову, а й технології здійснення
навчання. За таких умов пріоритетними є не кількісні, а якісні показники.
Ефективність реалізації інноваційних освітніх технологій залежить від рівня
підготовки середовища, в якому вони запроваджуються. Не менш важливим аспектом
є дидактичні принципи їх використання. Значна варіативність цієї категорії, а
як наслідок - можливість
поступової корекції, дозволяє впливати на кінцевий результат підготовки
майбутніх фахівців. Враховуючи специфіку та складність означеного питання, воно
потребує детальнішого аналізу.
В першу чергу зупинимося на поняттєво-категоріальному
апараті, дамо визначення основних понять, яких надалі будемо дотримуватися. Принципи
навчання – загальні нормативні положення, якими слід керуватися для
забезпечення його ефективності [2, с. 116]. «Принципи навчання розглядаються як загальні вимоги,
які ставить середовище системи навчання (суспільство, природа, людина) до самої
системи. Вони визначають, а, точніше, вказують на спрямованість процесу
навчання» [5,
с. 81-82]. Дидактичні принципи залежать від таких факторів: соціальні зміни у
суспільстві, стан розвитку науки та технічних засобів у певний часовий
проміжок, економічний ріст та інші. Варто звернути увагу на той факт, що
будь-які дидактичні принципи не можуть розглядатися
як набір певних правил чи законів. У їх суті закладено необхідність постійного
поглиблення та видозміни.
Усю сукупність відомих дидактичних принципів умовно можна
поділити на кілька груп. До першої з них належать загальні принципи, перелік
яких можна побачити в сучасних підручниках з педагогіки, - це принципи системності та послідовності навчання,
наочності, свідомості й активності учнів у навчанні, доступності навчання,
забезпечення міцності результатів навчання, науковості, зв’язку навчання з
життям, теорії з практикою, принцип врахування вікових та індивідуальних
особливостей учнів [2, с. 118]. Наступна група об’єднує принципи, які стосуються цілей і змісту навчання,
- відповідність
державним освітнім стандартам, історизм, цілісність і комплексність. До третьої
групи віднесемо принципи, що охоплюють дидактичний процес і адекватну йому
педагогічну систему з її елементами [7, с. 113].
Кожен дидактичний принцип має
власні особливостей, які залежать від використовуваних методів для засвоєння
матеріалу майбутнім вчителем. Характеризується індивідуальними здібностями,
інтересами, інтелектуальними можливостями. Крім того, необхідно враховувати
сучасний підхід до організації системи освіти, в якому одна із ключових ролей
належить інформаційним технологіям, що потребує набуття додаткових вмінь
(вміння працювати з інформацією, логічно мислити, освоювати нові форми
самопідготовки та інші).
Повертаючись до визначення
основних категорій, зауважимо, що термін інновація означає оновлення процесу
навчання, який спирається головним чином на внутрішні фактори. Термін
«технологія в освіт»і набув поширення у 1940-х рр., з початку 1980-х рр.
частіше вживається термін «педагогічні технології», єдиного підходу до
сприйняття суті яких досі немає [1, с. 208]. У статті, присвяченій
інноваційним технологіям навчання, М. Кадемія послуговується наступним
визначенням. Педагогічні технології – це технології, що забезпечують
перетворення педагогічного процесу в освітній установі на цілеспрямовану
діяльність усіх його суб’єктів [4, с. 275]. Автор закцентувала увагу на
педагогічних технологіях, що інтегровані з інформаційно-комунікаційними
технологіями (ІКТ) і використовують можливості сервісів глобальної мережі
Інтернет. У дослідженні обґрунтовано думку, що запровадження сучасних
педагогічних технологій навчання, використання коучингу сприяє модернізації
вищої освіти, підготовці конкурентоздатного фахівця [4, с. 278].
Сьогодні зв'язок інформаційним
технологій з освітнім процесом також посилюється значним поширенням практики
дистанційного навчання. М. Петрушова визначає наступні дидактичні принципи
застосування інформаційних технологій у дистанційному навчанні:
а) принцип пріоритетності
педагогічного підходу при проектуванні навчального процесу;
б) принцип гнучкості та динамічності
навчального процесу;
в) принцип правильного
використання інформаційних технологій;
г) принцип врахування початкових
знань студента;
д) принцип модульності;
е) принцип забезпечення захисту
інформації;
є) принцип інтерактивності;
з) принцип інтенсифікації [6, с. 156].
В освітньому процесі здійснюється
їх комплексна реалізація в поєднанні з традиційними дидактичними принципами
наочності, індивідуального підходу, доступності, системності, руху від простого
до складного та інших.
Педагогічні технології
перебувають в тісному зв’язку з ідеями та досвідом системного аналізу,
психології, соціології. Запровадження нестандартних занять, в яких максимально
враховуються вікові особливості, здібності, нахили та інтереси кожного
студента, а незвичайні форми покращують сприймання нового матеріалу, його
засвоєння, осмислення та узагальнення, можуть стати дійсно інноваційними [1, с. 208].
Насамкінець зауважимо, що
критерії для стратегії навчання майбутніх вчителів у вищій школі, визначені
М. Гаруновим, зберігають свою актуальність:
а) орієнтованість вищої освіти на
розвиток особистості майбутнього вчителя;
б) відповідність структури
програм вищої освіти сучасним та прогнозованим тенденціям розвитку науки і
техніки;
в) оптимальні пропорції
використання загальних, групових та індивідуальних форм організації навчального
процесу у вищому навчальному закладі;
г) раціональне використання
сучасних методів та засобів навчання на різних етапах підготовки вчителів;
д) відповідність результатів
підготовки студентів до вимог відповідної категорії вчителя та їх професійної
діяльності;
г) забезпечення їх
конкурентоздатними знаннями та навичками на сучасному ринку праці [3, с.89]
Висновки. Таким чином,
інновація є основною формою розвитку сфери освіти. В існуючих історичних
умовах, запровадження інноваційних освітніх технологій є пріоритетним напрямом
і одним із провідних факторів реформування та модернізації вітчизняної системи
вищої освіти. Однак ефективне їх використання неможливе без належного наукового
обґрунтування, вивчення зарубіжного досвіду, врахування місцевих особливостей
та загальноукраїнських реалій, а вибір дидактичних принципів повинен
ґрунтуватися на психолого-педагогічних напрацюваннях минулого та новітніх
технологіях із урахуванням вимог сучасності.
Актуальним напрямом подальшого
висвітлення окресленої теми є розгляд питань щодо потенціалу та можливостей
дидактичних принципів використання інноваційних освітніх технологій на різних
етапах підготовки майбутніх вчителів.
Література
1. Бондарчук Н.В.,
Булейко О.І. Інноваційні технології в освіті // Педагогічний альманах : зб. наук. пр. / Комун. вищ. навч. закл.
"Херсон. акад. неперервної освіти". – К.: [б. в.], 2011. - Випуск 9. –
С. 207-213.
2. Галузяк В.М., Сметанський М.І., Шахов В.І. Педагогіка – Вінниця, 2007. –
399 с.
3. Гарунов
М.Г., Семушина Л.Г., Фокин Ю.Г., Чернышев А.П. Этюды дидактики высшей школы.
-М.: НИИ ВО, 1994, - 135 с.
4. Кадемія М.Ю. Інноваційні технології навчання у підготовці майбутніх
учителів / М.Ю. Кадемія // Освіта дорослих: теорія, досвід, перспективи.
Випуск 1 (8). – 2014. - С. 274-279
5. Малафіїк І. В. Дидактика. Навчальний
посібник / Малафіїк І. В. - К. : Кондор, 2009. - 398 с.
6. Петрушова М.В. Дидактические принципы
применения информационных технологий в дистанционном обучении. // Проблемы
информатики в образовании, управлении, экономике и технике: Сб. статей XI Междунар. научно-техн. конф. – Пенза:
ПДЗ, 2011. – С. 155‑157.
7. Рейзенкінд Т.Й. Класифікація принципів дидактики у професійній освіті /
Т.Й. Рейзенкінд // Випуск 11. Педагогічні науки. - С. 132-140.